О.Коломієць „Фараони”. Уривок.

ДІЙОВІ ОСОБИ: 
      Т а р а н - завідуючий механізацією. 
      О н и с ь к о - бригадир. 
      А р и с т а р х - бухгалтер. 
      О в е р к о - завідуючий птахофермою. 
      П а в л и к - виконавець. 

 КАРТИНА ТРЕТЯ 
       
      Подвір'я Тарана. У всьому помітна невміла чоловіча рука: сушиться дитяча білизна, простирадло, посеред двору - віник, порожнє відро, перевернуті ночви. Таран у фартусі, рукава сорочки закочені, голова пов'язана рушником. Він оскаженіло місить тісто в діжі, яка стоїть на 
ослінчику. По радіо чути бадьорий марш. 
      Т а р а н (не виймаючи рук з діжі, важко дихаючи). Господи, за які гріхи отака мука?! (Віддихується). Чи воно борошно погане, чи вчинив не так?.. 
       
Входить Онисько. На голові у нього хустка. 
       
      О н и с ь к о (весело). Видно, що Гапка млинці пекла, бо ворота в тісті. 
      Т а р а н. Невже в тісті? Будь другом - витри! 
      О н и с ь к о. Навіщо? Собаки злижуть. Я вчора теж замісив. Таке було, і не кажи: і на воротях, і на порозі, і на перелазі. А сьогодні вже й сліду не лишилось: то кури поклювали, то пси поласували. 
      Т а р а н. Віриш, дві години оце мучусь, а толку ніякого. То було рідке, підсипав борошна, стало таке, що рук не вирву. А чого це ти хустку нап'яв?.. 
      О н и с ь к о. Щоб корови не лякались, думатимуть, що Уляна. 
      Т а р а н. Он воно що! Тоді візьми он Одарчину та й мене запни. 
      О н и с ь к о. Тебе як: на потилицю зав'язати чи під бороду? 
      Т а р а н. Давай під бороду: мухи кусають, а одганяти ніяк. 
      О н и с ь к о (зав'язує Тара нові хустку). Та в тебе, голубе, й вуса в тісті! 
      Т а р а н. От морока! Відріж їх! На біса вони мені! Онисько. Здурів, чи що? Ти ж сам говорив колись, що вся краса мужчини в вусах! 
      Т а р а н. А на дідька вона мені тепер - ота краса? Світ не милий. Ріж - і крапка! 
      О н и с ь к о (важко зітхнувши, одрізує вуса). Чи думав я коли, що доведеться тобі таку операцію робить?! 
      Т а р а н (глибоко зітхнувши). Погані наші справи... 
      О н и с ь к о. Води підлий! 
      Т а р а н. Нікуди. 
      О н и с ь к о. То міси жвавіше! 
      Т а р а н. Руки потерпли. (Насилу вириває руки з діжі, витирає об фартух). Будь другом, скрути мені цигарку, бо вже вуха попухли. 
      О н и с ь к о. Сам би радий закурить, та не можу. 
      Т а р а н. Чому? 
      О н и с ь к о. Пальців не зведу докупи. П'ятнадцять корів по чотири дійки - це шістдесят?! І кожну треба видоїти. Повіриш, вночі снилося вим'я таке, як клуня, а дійки, - як голоблі, а я маленький, наче комар, причепився на дійці та й гойдаюсь. Прокинувся від жінчиних стусанів. Кричить на мене: "Не щипайся, дурню!" Я змовчав. Що скажеш? 
      Т а р а н. Погані наші справи! 
      О н и с ь к о. Ой не кажи. Прийшов до тебе просити, чи не позичиш мені хоч паляничку, коли спечеш? 
      Т а р а н. Ти ж учора пік! 
      О н и с ь к о (махнув безнадійно рукою). Пік, та не допік... Взяв муки... Словом, ніякого хліба не вийшло. 
      Т а р а н (показує на діжу). Думаю пирогів спекти. Забажалося Одарці гостей привести. А хліб у мене в печі, зараз виймати буду. 
      О н и с ь к о. То виймай, мо', якраз вдався? 
      Т а р а н. Постій тут, щоб, бува, горобці не пожартували над тістом, а я зараз... (Іде в хату). 
      О н и с ь к о (заглядає в діжу, виймає звідти щось, розглядає). Збрехав, ідол! Курив же, ось і недокурок. (Придивляється уважніше). "Прима". Отак і довіряй людині! (Дивиться в каструлю, що стоїть на столі). Манку варив. Треба й собі таку страву практикувати. Проста річ: насипав крупи в молоко, і хай кипить. 
       
Входить Таран. В руках тримає не то паляницю, не то корж. 
       
      Т а р а н. Що воно таке? (Простягає Ониськові паляницю). 
      О н и с ь к о (бере, роздивляється). Паляниця не паляниця, і корж не корж... А що ти хотів пекти? 
      Т а р а н. Кажу тобі - хліб! 
      О н и с ь к о (нюхае). Наче хлібом пахтить... (Подумавши). Не журись! Подаватимеш на стіл, наріж маленькими скибочками. Вони й не розберуть, яка в нього була форма. 
      Т а р а н. Спасибі, друже, виручив! 
      О н и с ь к о. Винахідливість у нашому положенні - перше діло. Зварив я вчора борщ. Подивився на нього, а він якийсь пришелепуватий: білий, кислий і горілим тхне. А тут жінка на обід має прийти. Що його робити? Недовго думавши, перекидаю в борщ глечик сметани, зверху склянку цукру, перемішав - подаю на стіл. Жінка питає: "Це що?" - "Борщ", - кажу. "Який же це борщ?" - "Загряничний". Я, мовляв, усяку страву готувати вмію. 
      Т а р а н (заздрісна хитає головою). І що ж - їла? 
      О н и с ь к о. Аж за вухами лящало. 
      Т а р а н. І нічого? 
      О н и с ь к о. Обійшлося. Правда, не без... 
       
Чути шалений рев корів. 
       
      Це за мною!.. (Наче відповідаючи). Біжу-у! 
      Т а р а н. Чортів син, він скрізь викрутиться. А тут що скажеш, по-турецькому хліб спечено? А ще ж борщ варити та курку зозулясту різати, що не несеться. А як ти її взнаєш, коли вони всі зозулясті. (Виходить). 
       
      Спочатку тихо, а потім несамовито закудкудакали кури. Входить Оверко. В руках метр, під 
пахвою жмут ситцю. Оглядає подвір'я. 
       
      О в е р к о (до себе впівголоса). І хата навстіж, і господаря немає... (Гукає). Миколо! Агов! 
      Т а р а н (виходить, весь у пір'ї). Чого репетуєш?! 
      О в е р к о. Люди на літо овець стрижуть, а ти курей скубеш? 
      Т а р а н. Виздихали б вони, щоб я їх скуб! Слухай, Оверку, порадь мені, як узнати, яка курка з яйцем, яка ні? 
      О в е р к о. Пустяк діло! Якщо знеслась, значить, у цей момент без яйця, і навпаки... 
      Т а р а н. Як же то взнати? Вони в нас, прокляті, всі в одне гніздо несуться. 
      О в е р к о. М-гу! Тоді залишається пощупать. 
      Т а р а н. Три дні щупаю, а толку ніякого. Будь другом, пощупай! Все ж - завптахофермою був! 
      О в е р к о. Думаєш, я там курей щупав? Здійснював загальне керівництво. А ти не роздумуй - ріж, яку впіймав! 
      Т а р а н. Одарка веліла, щоб тільки ту, яка не несеться. 
      О в е р к о. А квочка у вас є? 
      Т а р а н. Немає. 
      О в е р к о. Тоді ріж півня! Він точно не несеться. 
      Т а р а н. Не вийде, голубе. В мене півень учений. Як пізно Одарка прийде, тільки відчинить хвіртку - він одразу мені сигнал подає. Потім подумає, що я не почув, і ще... Краще корову заріжу, ніж півня. 
      О в е р к о. Ну, як знаєш, - ти хазяїн. Я за порадою до тебе. Покроїв дівчатам плаття, а рукава не виходять. Що його тепер придумать? 
      Т а р а н (змучено). Є вихід! Зараз літо, тепло... Поший їм сарафани - і модно, і зручно. 
      О в е р к о. Золота голова! (Згортає ситець). Біжу!.. 
      Т а р а н. Що тобі ще? 
      О в е р к о. Слухай, твоя Одарка (робить характерний жест) той... 
      Т а р а н. Майже щовечора з Ониськовою Уляною. 
      О в е р к о. Моя теж. Що з ними робити? Як їх відучити від цього питва? 
      Т а р а н. Відучиш... 
      О в е р к о. Чув я від людей, ніби настій полину помагає. Напоїти тричі - і як рукою знімає. 
      Т а р а н. Вони таке п'ють, що тільки полином і закусювати. 
      О в е р к о. Твоя ще не просилася, щоб знову на своє місце? 
      Т а р а н. Куди там. Неначе споконвіку в начальстві ходить. 
      О в е р к о. Моя теж. 
       
Вбігає Павлик. 
       
      Павлик (до Тарана). Дядьку Таран! Тітка голова востаннє сказали, щоб ви йшли цеглу робити. 
      Т а р а н. Та що вона, божевільна? Мені треба один день дома побути - роботи набралось до біса.
      П а в л и к. Ідіть, бо дуже круто сказали... 
      Т а р а н. А що саме? 
      П а в л и к. Звеліли передать так: "Якщо цей ледацюга..." 
      Т а р а н. Хто ледацюга? Я? 
      П а в л и к. Не перебивайте, бо забуду, як далі. "Якщо цей..." 
      Т а р а н. Ну?.. 
      П а в л и к. Перебиваєте, от і забув! (Думає). Не згадаю, що далі, але щось дуже категоричне. 
      Т а р а н. Що? 
      П а в л и к. До "ледацюги" запам'ятав, а далі забув. 
      Т а р а н. Забув би ти, куди ложку нести! Мотай звідси! 
      П а в л и к. Піду узнаю, що після "ледацюги", і повернусь! (Швидко вибігає). 
      О в е р к о. А мене не чіпають. Довідку від лікаря взяв, що "не в здоров'ї"... 
      Т а р а н. Як ти ухитрився? 
      О в е р к о. Прищик у мене вискочив... Таке собі чиренятко. Я до лікаря. Так, мовляв, і так - чиряк у мене. Він придивився і каже: "У вас хурункул". А я йому: "Чиряк". Він довго гортав якусь книжку й знову до мене: "Хурункул". А я йому: "Ні, чиряк". Думав він, думав і написав мені бюлетеня на три дні, поки вияснить, що воно за хвороба - чиряк. 
      Т а р а н. Видно, дуже молодого лікаря до нас прислали? 
      О в е р к о. Не в тому річ. Хлоп'я воно непогане. Але виросло в місті, зразу після школи в інститут - так живого чиряка і не бачило. 
      Т а р а н. А в мене і знаку ніде на прищик немає. 
      О в е р к о. Посидь на чомусь холодному. 
      Т а р а н. Де ти знайдеш холодне місце в таку спеку? 
      О в е р к о. Біля колодязя - на цямрині, там же цемент. Посидь з годину!.. 
      Т а р а н. Годину? Тут хвилини вільної немає. От життя - чиряка і то ніколи нажить! Будь здоров! Мені ще роботи по вуха! 
      О в е р к о. Мені теж треба сарафани шити. Бувай здоров! А чому ти не співаєш, як домовились? Жінки ще подумають, що нам тяжко, і почнуть сміятись... 
      Т а р а н. Куди там співати! Ридма ридати хочеться! 
      О в е р к о. А як же з маркою? 
      Т а р а н. Не дражни мене, Оверку, бо розсерджусь і скажу, як... 
      О в е р к о. Ясно. (Навшпиньках виходить). 
       
Згодом заходить Аристарх, змучений, насилу переставляє ноги. 
       
      А р и с т а р х (простогнав). Боже поможи! 
      Т а р а н. Тебе ще не вистачало... Тут цілісінький день наче мужеська консультація: не той, то інший вештається - працювати ніколи. 
      А р и с т а р х. Сам винен! Збудував хату на роздоріжжі - от ніхто й не минає, хоч би й хотів. Перепочити можна? 
      Т а р а н. Кажи швидше, чого прийшов? Бачиш, чоловік пироги збирається пекти? 
      А р и с т а р х (хоче підійти до діжі). Пироги... 
      Т а р а н. Не підходь!.. Ти ж увесь той... пропитаний... 
      А р и с т а р х. Не троянди вирощую, а свиней. Не лише пахну - скоро хрюкати почну. А сісти можна? 
      Т а р а н. Сідай, тільки подалі... 
      А р и с т а р х. Свинарник збудували цегляний, навіки! А на біса він такий потрібний, коли в ньому ні дихати, ні повернутись ніде? 
      Т а р а н. А хто будував? 
      А р и с т а р х. Ми з тобою... Думалось, як краще... Кіношники, кореспонденти приїздили... Всім було добре, а свиням, виявилось, погано. 
      Т а р а н. Сам же на правлінні виступав. "Треба, - кричав, - так будувати, щоб по всіх газетах луна пішла!" 
      А р и с т а р х. Каюсь, виступав... 
      Т а р а н. Тепер мовчи та диш на батьків книш. Проси техніку, щоб конвейєром все подавалось...
      А р и с т а р х. Куди там техніку, тачкою насилу проїдеш... Ось... За тиждень спересердя кілограмів двадцять скинув. А це прийшов просити: чи немає в тебе якихось стареньких підтяжок, бо ще день - і штани в зубах носитиму. 
      Т а р а н. Я сам шосту дірку в поясі проколюю, не допомагає. Застібаю петлю штанів на гудзик сорочки. (Показує). Ось так... Помагає... 
      А р и с т а р х. Спасибі на добрім слові! Так, кажеш, пироги... 
      Т а р а н. Давай, давай! Проходь! 
      А р и с т а р х. Гірка наша доля чоловіча, така гірка, що... (Повільно пішов похнюпившись). 
      Т а р а н (продовжує місити тісто. Глянувши на вулицю). Знову когось чорт несе! Ну, не дадуть спокійно діла зробити - хоч гвалт кричи! От напасть! Чи хату перенести, чи вовкодава злющого придбати. Заховаюсь! Подивиться, що немає нікого, і піде. (Витирає руки об фартух і ховається).