Учитель. Кожна людина, якою б вона не була – зовсім юна чи вже в літах, шукає в своєму житті чогось особливого, того, щоб живило духовні сили. Адже як говорить народна мудрість: «Не хлібом єдиним живе людина».
Де віднайти те, що піднімає нас над сірою
буденністю, що робить нас духовно багатими особистостями?
Василь Симоненко радив своїм сучасникам: «В океані
рідного народу відкривай духовні острови… Ті острови – то духовні скарби,
витворені нашим народом протягом віків. У них – мудрість, сила і пам’ять
народу». Один з таких островів – це народознавчий музей Хорольської гімназії,
який зв’язує нас з обрядами, звичаями та традиціями наших предків.
Я щиро вітаю вас з наступаючим святом світлого
Воскресіння і запрошую на тематичну екскурсію: «Свята Паска йде до хати, будемо
Великдень справляти».
Звучить
запис веснянки
1-ий екскурсовод
Прекрасна пора року – весна. Звеселяє своїм
теплом, милує око краєвидами, зігріває душу своїми обрядами, з яких
найкрасивішим, найсвятковішим є Великдень, або, як ще кажуть у народі, - Пасха.
Підготовка до нього починається заздалегідь
великим постом. У Великий передвеликодній піст з давніх-давен вершились
найвагоміші роботи. Діти робили матерям подарунки, щоб їхні благословення до
весняних робіт були чистими і святими. Дівчата вишивали сорочки. Бо в них «зле
око не наврочить, хвороба не вчепиться, а хлопці в цих сорочках сильні будуть».
Недарма в
народі кажуть, що в піст Господь чи не найбільш молитви чує, бо молитва
і піст – «то є два крила, які душу несуть перед лице Господнє». То ж і летіли
до Господа молитви, в яких просилося дати хворому здоров’я, ниві хорошого
врожаю, дівчині – гарну пару. Під час Посту перебиралося насіння до посіву. В
оселях люди говорили тихо, спокійно. Гріхом було сваритися під час посту. До
харчування теж було безліч вимог. Вважалося, що якщо будеш постити, то Христос
«зцілить тебе від болячок, а ті, що мають прийти, віджене».
І в жодному випадку не можна було навіть подумки
доторкатися до чарки.
Ось такі вони були наші пращури!
2-ий екскурсовод
Напередодні Великодня відзначали Вербну неділю. У
цей день жінки, нарізавши вербових гілочок, несли їх до церкви, щоб посвятити.
Для цієї мети брали червону вербу, оскільки вона першою розпускається і
сповіщає про весну. Було зазвичай матері, принісши посвячену вербу, неодмінно
«били» нею дітей, приказуючи:
Не я б’ю – верба б’є,
За тиждень – Великдень,
Недалечко – красне яєчко. (Інсценізація
дії)
Будь здоровий, як вода,
Будь багатий, як земля,
І будь плодний, як лоза!
3-ій екскурсовод
Останній тиждень перед Великоднем називається з
давнини Страсним, або Великим, або ще й Білим.
На особливу увагу в цей тиждень заслуговує Чистий
четвер.
За християнським ученням, пізно ввечері, один із
дванадцяти учнів – горезвісний Іуда, за тридцять срібних продав свого вчителя
Ісуса Христа, якого розіп’яли опівночі. Тому вважалося, що в четвер оживають
демонічні сили. Одним із головних обрядів є обряд очищення водою. Тому люди в
цей день споконвіку намагалися вранці до схід сонця викупатися, щоб тіло було
чистим і щоб жити довго.
З Чистим четвергом пов’язане і перше постриження
волосся у дітей – щоб красивішим було воно і краще росло.
В цей день готували особливу, помічну сіль від
усіляких хвороб, вважаючи, що вона має сильну магічну силу. Цією сіллю солили
хліб на Великдень та й інші страви. Давали її худобі. Готували її доволі
своєрідно. Насипавши солі в чистеньку тканину, клали в піч. Сіль вважалася
очищеною вогнем, коли тканина згорала.
В господарстві в Чистий четвер все має виглядати
по святковому. Збереглася і по сьогодні традиція, в цей день, день весняного
очищення, прибирати подвір’я і спалювати разом зі сміттям злих духів.
4-ий екскурсовод
А ще залишилося нам у спадщину знання про те, що
люди намагалися принести з церкви Страсну свічку, не згасивши її по дорозі. (в руках тримати запалені свічку у свічнику)
Вважалося, що вона має неабияку магічну силу:
рятує від хвороби, грому. В деяких регіонах нашої України з цією метою робили
кольорові ліхтарики, які ставали окрасою вечірніх вулиць, хати.
5-ий екскурсовод
Своєрідною є Страсна п’ятниця. В цей день люди
нічого не їли до полудня. Вечеряли лише прісною картоплею, овочами.
Щодо випічки пасок існувало ряд повір’їв: якщо
паска вийде високою та смачною – буде впродовж року злагода в домі; якщо при
випічці верх паски впаде, або вона виявиться порожньою всередині – віщує
нещастя; якщо розтріскається зверху – недобрий знак.
Взагалі ж, поява у пасхальній обрядовості свячених
пасок пов’язана з особливим шануванням нашими далекими пращурами хлібного
короваю.
1-ий екскурсовод
В Страсну суботу малювали, розмальовували яйця,
вірячи в те, що приготовлені в цей день, вони збережуться протягом усіх
Великодніх свят.
Про походження звичаю робити на Великдень писанки
існує багато легенд. Одна легенда оповідає, що писанки писала Матір Божа і
дарувала їх Пілатові, щоб той змилувався над її сином. З іншої легенди
дізнаємося про те, що коли Ісуса засудили до страти, то Матір Божа,
сподіваючись випросити його у ката, взяла кошик яєць і пішла бити його пороги.
Схилилася коло Пілатових ніг, сльози течуть, а голос небесний промовляє:
«Встань, жінко, і на дар свій поглянь». Глянула вона: а кожне яєчко квітами
вкрите, вишеньками, сливочками… А голос їй мовить: «Син твій первородний смертю
своєю вертає цвіт усякому життю». Мати Божа встала, витерла сльози і пішла. А
люди відтоді писанки пишуть.
І що люди тільки не творили з яєць: і крашанки, і
писанки, і дряпанки, і всяку дивину. А потім почали робити дерев’яні, з тонких
ниток. Дуже часто в орнаменті писанки можна побачити сонячний знак, який
символізує мудру животворну силу природи. Та й барвники здавна збереглися в
основному яскраві. Фарбували і березовим листям, і чебрецем, і яблуневою корою,
і пролісками, і лушпинням цибулі. Кольори писанки барвисті, тому що яскраві,
соковиті фарби якнайкраще передають весняну палітру.
Прекрасна українська писанка. І недаремно. Музей
писанки – у Коломиї, споруджено пам’ятник у Канаді, існують значні приватні
колекції.
2-ий екскурсовод
В Україні на свято Пасхи фарбоване яйце та Паска –
головні атрибути – символи Великодніх свят. Своєрідним, значним дійством з
давніх-давен є збирання до церкви. На дно кошика ставилися дві паски, щоб пара
була в хаті. Потім, скільки в хаті було душ, стільки треба власноруч покласти
пасочок. А як хтось із родини – на чужині, зазвичай було кликати подорожнього,
щоб відсутній швидше додому повертався. Потім клали яйця. Найстаріші в родині –
крашанки, батьки – писанки, діти – по мальованці. Потім клалося все, що
споживалося в хаті: сало, часник, ковбасу, шинку, сир, масло, сіль, цибулю, щоб
все те благословенне Господом велося щоденно в господі. І все це накривалося,
звичайно ж, вишитим рушником.
3-ій екскурсовод
В давнину вважалося за велику честь не заснути під
час Всенічної. Побутувало повір’я: якщо в цей день спить господар, то виляже
пшениця, а коли господиня – то льон, коли ж не проспить дитина – то знайде
гніздо дикої качки. За іншим повір’ям, під час виходу з церкви можна побачити
всяку нечисть, яка під час Великоднього служіння втрачає свою силу.
За одним із повір’їв першими із всенічної йшли
дівчата: «Як за нами люди йдуть, - казали одна одній, - так би за нами й свати
йшли».
4-ий екскурсовод
Великдень здавна вважався родинним святом. То ж
святково снідала уся родина після повернення з церкви. Але перед сніданком
господиня наливала в миску води, ставила три крашанки червоного кольору, три
монети (магічна сила трійці) вмивалася, а потім члени сім’ї підходили до мисочки
за старшинством. Вмивалися для того, щоб гарні були, кров’ю Христовою
причащені, і звичайно ж, - у достатку. Гроші та крашанки діставалися
найменшому. Він передаровував їх найстаршому, аби щастя по відході йому
передавали. І ось всі сідають за стіл. Спочатку куштується паска, яйце, а вже
далі – решту страв. На Великдень зазвичай було обдаровувати родину, «бо
оновлюється земля, Христовою кров’ю освячена».
В цей день в гості майже не ходили. Лише після
обіду діти та молодь збиралися біля церкви, де водили веснянки; крашанками
грали «битки», дівчата обдаровували хлопців, які їм подобалися, власноруч
розписаними писанками.
Танок під
веснянку
5-ий екскурсовод
Споконвіку люди вірили магічну силу писанки. Вважалося, що Великоднє
яйце, освячене в церкві, має магічні властивості. Вірили, що з його допомогою
можна згасити пожежу, заспокоїти зубний біль, відшукати скарби, які охороняють
злі сили.
Вір не вір, а знати треба. Треба знати і те, що в
понеділок святкування тривало. В ряді регіонів цей день називали поливним
понеділком, коли обливає сусід сусіда, хлопці дівчат, а дівчата – хлопців,
вірячи в магічну силу води, сонця, землі. І сьогодні живе в Україні традиція,
яку люди люблять і шанують, - традиція зустрічати весну писанками та пасками.
Вдягла весна мережану сорочку,
Умившись і звільнившись од турбот,
І підіймає волошкові очі
До віщих, до церковних позолот.
Душа стає в цю днину молодою,
Забувши, що слова бувають злі.
І повняться старання добротою
На ранньому скоромному столі.
Великдень всіх нас на гостини просить,
Малює сонце полотно небес,
І крашанку, як усмішку, підносить.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
І дзвони засріблилися завзяті,
І ніби покотилось між людьми:
Христос Воскрес! Чи може, на цім світі
Із бездуховності воскресли ми?
(Вадим
Крищенко)
Звучить запис веснянки або великодні дзвони
Немає коментарів:
Дописати коментар