Учитель. Кожна людина, якою б вона не була – зовсім юна чи вже в літах, шукає в своєму житті чогось особливого, того, щоб живило духовні сили. Адже як говорить народна мудрість: «Не хлібом єдиним живе людина».

Де віднайти те, що піднімає нас над сірою буденністю, що робить нас духовно багатими особистостями?

Василь Симоненко радив своїм сучасникам: «В океані рідного народу відкривай духовні острови… Ті острови – то духовні скарби, витворені нашим народом протягом віків. У них – мудрість, сила і пам’ять народу». Один з таких островів – це народознавчий музей Хорольської гімназії, який зв’язує нас з обрядами, звичаями та традиціями наших предків.

Я щиро вітаю вас з наступаючим святом світлого Воскресіння і запрошую на тематичну екскурсію: «Свята Паска йде до хати, будемо Великдень справляти».

Звучить запис веснянки

1-ий екскурсовод

Прекрасна пора року – весна. Звеселяє своїм теплом, милує око краєвидами, зігріває душу своїми обрядами, з яких найкрасивішим, найсвятковішим є Великдень, або, як ще кажуть у народі, - Пасха.

Підготовка до нього починається заздалегідь великим постом. У Великий передвеликодній піст з давніх-давен вершились найвагоміші роботи. Діти робили матерям подарунки, щоб їхні благословення до весняних робіт були чистими і святими. Дівчата вишивали сорочки. Бо в них «зле око не наврочить, хвороба не вчепиться, а хлопці в цих сорочках сильні будуть».

Недарма в  народі кажуть, що в піст Господь чи не найбільш молитви чує, бо молитва і піст – «то є два крила, які душу несуть перед лице Господнє». То ж і летіли до Господа молитви, в яких просилося дати хворому здоров’я, ниві хорошого врожаю, дівчині – гарну пару. Під час Посту перебиралося насіння до посіву. В оселях люди говорили тихо, спокійно. Гріхом було сваритися під час посту. До харчування теж було безліч вимог. Вважалося, що якщо будеш постити, то Христос «зцілить тебе від болячок, а ті, що мають прийти, віджене».

І в жодному випадку не можна було навіть подумки доторкатися до чарки.

Ось такі вони були наші пращури!

2-ий екскурсовод

Напередодні Великодня відзначали Вербну неділю. У цей день жінки, нарізавши вербових гілочок, несли їх до церкви, щоб посвятити. Для цієї мети брали червону вербу, оскільки вона першою розпускається і сповіщає про весну. Було зазвичай матері, принісши посвячену вербу, неодмінно «били» нею дітей, приказуючи:

Не я б’ю – верба б’є,

За тиждень – Великдень,

Недалечко – красне яєчко.          (Інсценізація дії)

Будь здоровий, як вода,

Будь багатий, як земля,

І будь плодний, як лоза!

3-ій екскурсовод

Останній тиждень перед Великоднем називається з давнини Страсним, або Великим, або ще й Білим.

На особливу увагу в цей тиждень заслуговує Чистий четвер.

За християнським ученням, пізно ввечері, один із дванадцяти учнів – горезвісний Іуда, за тридцять срібних продав свого вчителя Ісуса Христа, якого розіп’яли опівночі. Тому вважалося, що в четвер оживають демонічні сили. Одним із головних обрядів є обряд очищення водою. Тому люди в цей день споконвіку намагалися вранці до схід сонця викупатися, щоб тіло було чистим і щоб жити довго.

З Чистим четвергом пов’язане і перше постриження волосся у дітей – щоб красивішим було воно і краще росло.

В цей день готували особливу, помічну сіль від усіляких хвороб, вважаючи, що вона має сильну магічну силу. Цією сіллю солили хліб на Великдень та й інші страви. Давали її худобі. Готували її доволі своєрідно. Насипавши солі в чистеньку тканину, клали в піч. Сіль вважалася очищеною вогнем, коли тканина згорала.

В господарстві в Чистий четвер все має виглядати по святковому. Збереглася і по сьогодні традиція, в цей день, день весняного очищення, прибирати подвір’я і спалювати разом зі сміттям злих духів.

4-ий екскурсовод

А ще залишилося нам у спадщину знання про те, що люди намагалися принести з церкви Страсну свічку, не згасивши її по дорозі. (в руках тримати запалені свічку у свічнику)

Вважалося, що вона має неабияку магічну силу: рятує від хвороби, грому. В деяких регіонах нашої України з цією метою робили кольорові ліхтарики, які ставали окрасою вечірніх вулиць, хати.

5-ий екскурсовод

Своєрідною є Страсна п’ятниця. В цей день люди нічого не їли до полудня. Вечеряли лише прісною картоплею, овочами.

Щодо випічки пасок існувало ряд повір’їв: якщо паска вийде високою та смачною – буде впродовж року злагода в домі; якщо при випічці верх паски впаде, або вона виявиться порожньою всередині – віщує нещастя; якщо розтріскається зверху – недобрий знак.

Взагалі ж, поява у пасхальній обрядовості свячених пасок пов’язана з особливим шануванням нашими далекими пращурами хлібного короваю.

1-ий екскурсовод

В Страсну суботу малювали, розмальовували яйця, вірячи в те, що приготовлені в цей день, вони збережуться протягом усіх Великодніх свят.

Про походження звичаю робити на Великдень писанки існує багато легенд. Одна легенда оповідає, що писанки писала Матір Божа і дарувала їх Пілатові, щоб той змилувався над її сином. З іншої легенди дізнаємося про те, що коли Ісуса засудили до страти, то Матір Божа, сподіваючись випросити його у ката, взяла кошик яєць і пішла бити його пороги. Схилилася коло Пілатових ніг, сльози течуть, а голос небесний промовляє: «Встань, жінко, і на дар свій поглянь». Глянула вона: а кожне яєчко квітами вкрите, вишеньками, сливочками… А голос їй мовить: «Син твій первородний смертю своєю вертає цвіт усякому життю». Мати Божа встала, витерла сльози і пішла. А люди відтоді писанки пишуть.

І що люди тільки не творили з яєць: і крашанки, і писанки, і дряпанки, і всяку дивину. А потім почали робити дерев’яні, з тонких ниток. Дуже часто в орнаменті писанки можна побачити сонячний знак, який символізує мудру животворну силу природи. Та й барвники здавна збереглися в основному яскраві. Фарбували і березовим листям, і чебрецем, і яблуневою корою, і пролісками, і лушпинням цибулі. Кольори писанки барвисті, тому що яскраві, соковиті фарби якнайкраще передають весняну палітру.

Прекрасна українська писанка. І недаремно. Музей писанки – у Коломиї, споруджено пам’ятник у Канаді, існують значні приватні колекції.

2-ий екскурсовод

В Україні на свято Пасхи фарбоване яйце та Паска – головні атрибути – символи Великодніх свят. Своєрідним, значним дійством з давніх-давен є збирання до церкви. На дно кошика ставилися дві паски, щоб пара була в хаті. Потім, скільки в хаті було душ, стільки треба власноруч покласти пасочок. А як хтось із родини – на чужині, зазвичай було кликати подорожнього, щоб відсутній швидше додому повертався. Потім клали яйця. Найстаріші в родині – крашанки, батьки – писанки, діти – по мальованці. Потім клалося все, що споживалося в хаті: сало, часник, ковбасу, шинку, сир, масло, сіль, цибулю, щоб все те благословенне Господом велося щоденно в господі. І все це накривалося, звичайно ж, вишитим рушником.

3-ій екскурсовод

В давнину вважалося за велику честь не заснути під час Всенічної. Побутувало повір’я: якщо в цей день спить господар, то виляже пшениця, а коли господиня – то льон, коли ж не проспить дитина – то знайде гніздо дикої качки. За іншим повір’ям, під час виходу з церкви можна побачити всяку нечисть, яка під час Великоднього служіння втрачає свою силу.

За одним із повір’їв першими із всенічної йшли дівчата: «Як за нами люди йдуть, - казали одна одній, - так би за нами й свати йшли».

4-ий екскурсовод

Великдень здавна вважався родинним святом. То ж святково снідала уся родина після повернення з церкви. Але перед сніданком господиня наливала в миску води, ставила три крашанки червоного кольору, три монети (магічна сила трійці) вмивалася, а потім члени сім’ї підходили до мисочки за старшинством. Вмивалися для того, щоб гарні були, кров’ю Христовою причащені, і звичайно ж, - у достатку. Гроші та крашанки діставалися найменшому. Він передаровував їх найстаршому, аби щастя по відході йому передавали. І ось всі сідають за стіл. Спочатку куштується паска, яйце, а вже далі – решту страв. На Великдень зазвичай було обдаровувати родину, «бо оновлюється земля, Христовою кров’ю освячена».

В цей день в гості майже не ходили. Лише після обіду діти та молодь збиралися біля церкви, де водили веснянки; крашанками грали «битки», дівчата обдаровували хлопців, які їм подобалися, власноруч розписаними писанками.

Танок під веснянку

5-ий екскурсовод

Споконвіку люди вірили  магічну силу писанки. Вважалося, що Великоднє яйце, освячене в церкві, має магічні властивості. Вірили, що з його допомогою можна згасити пожежу, заспокоїти зубний біль, відшукати скарби, які охороняють злі сили.

Вір не вір, а знати треба. Треба знати і те, що в понеділок святкування тривало. В ряді регіонів цей день називали поливним понеділком, коли обливає сусід сусіда, хлопці дівчат, а дівчата – хлопців, вірячи в магічну силу води, сонця, землі. І сьогодні живе в Україні традиція, яку люди люблять і шанують, - традиція зустрічати весну писанками та пасками.

Вдягла весна мережану сорочку,

Умившись і звільнившись од турбот,

І підіймає волошкові очі

До віщих, до церковних позолот.

Душа стає в цю днину молодою,

Забувши, що слова бувають злі.

І повняться старання добротою

На ранньому скоромному столі.

Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонце полотно небес,

І крашанку, як усмішку, підносить.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

І дзвони засріблилися завзяті,

І ніби покотилось між людьми:

Христос Воскрес! Чи може, на цім світі

Із бездуховності воскресли ми?

                                  (Вадим Крищенко)

 Звучить запис веснянки або великодні дзвони